Роман Крижанівський. Юрист

Нещодавно у Великій Британії відбувся судовий процес, який привернув увагу міжнародної спільноти та викликав дискусії щодо меж свободи слова та захисту прав жінок. 64-річна активістка Лівія Тоссічі-Болт була визнана винною у порушенні “зони безпеки” біля клініки для переривання вагітності в Борнмуті. Вона тримала плакат із написом “Готова поговорити, якщо ви цього хочете” в зоні, де з 2022 року заборонені будь-які протести для захисту пацієнтів від переслідувань.​

Ця справа викликала значний резонанс, зокрема через реакцію з боку уряду США. Державний департамент США та віце-президент Джей-Ді Ванс висловили занепокоєння щодо обмеження свободи слова у Великій Британії. Однак британський суд постановив, що дії Тоссічі-Болт порушили встановлений порядок і не були законним здійсненням права на вільне вираження поглядів. В результаті вона отримала умовне звільнення та була зобов’язана сплатити £20 000 судових витрат.

Оператор клініки BPAS повідомив про понад 500 випадків переслідувань до впровадження “зони безпеки” та наголосив на важливості таких обмежень для забезпечення безперешкодного доступу до легальної медичної допомоги.​

Цей випадок піднімає важливі питання щодо балансу між правом на свободу слова та необхідністю захисту прав жінок на доступ до медичних послуг без страху перед переслідуваннями. З одного боку, свобода вираження поглядів є фундаментальним правом у демократичному суспільстві. З іншого боку, держава має обов’язок забезпечити, щоб реалізація цього права не порушувала прав інших осіб та не створювала для них небезпеки чи дискомфорту.​

У даному контексті “зони безпеки” можна розглядати як засіб забезпечення балансу між цими правами. Вони спрямовані на те, щоб жінки, які звертаються до клінік для переривання вагітності, могли робити це без страху перед переслідуваннями чи моральним тиском. Водночас, такі обмеження повинні бути пропорційними та не надмірно обмежувати свободу вираження поглядів.​

Варто також враховувати, що подібні обмеження мають бути чітко визначені законом та застосовуватися рівномірно. У випадку Тоссічі-Болт суд дійшов висновку, що вона порушила встановлені правила, і її дії не підпадають під захист свободи вираження поглядів у цьому контексті.​

Ця справа також має міжнародний вимір, оскільки реакція з боку уряду США свідчить про те, що питання свободи слова та її обмежень є предметом уваги не лише на національному, але й на міжнародному рівні. Це підкреслює важливість дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини та необхідність діалогу між державами щодо найкращих практик у цій сфері.​

Загалом, випадок Лівії Тоссічі-Болт демонструє складність пошуку балансу між різними правами та інтересами в демократичному суспільстві. Він підкреслює необхідність уважного підходу до встановлення обмежень свободи вираження поглядів, щоб забезпечити як захист прав окремих осіб, так і збереження фундаментальних свобод.